Скільки Ваша дитина робить домашнє завдання?

В середньому на це витрачається від 2 до 5 годин (i це далеко не ліміт).

Давайте з Вами поміркуємо до чого ж це веде i навіщо воно потрібне.

Певно, серед Ваших знайомих (чи у Ваших друзів) є діти, що півдня проводять у школі, потім приходять, до самої ночі пишуть, роблять задачки, лягають спати i все по колу…

Певний час це викликає у Вас захоплення, а убатьків безліч похвали “який розумник у мене син(дочка), вся в навчанні, бла бла бла”.

Але потім помічають, що дитина чомусь виснажена, апатична, нічим не цікавиться i втрачає мотивацію…

Бажання чимраніше “запхнути” до голови дитини все, що батькі самі не вивчили, нічим хорошим не закінчується.

Якщо просто подумати логічно, чому АЖ СТІЛЬКИ домашки задають дітям? На рік дитина проводить у школі близько 800-1000 годин! Невже за цей час не можливо навчити дитину необхідних знань?

Класи великі i ефективно попрацювати з кожною дитиною — нереальне завдання, відповідно завжди є ті хто “довше схоплює”, насправді ж просто 1 урок=45 хв, учнів в середньому 30, виходить на 1 урок у вчителя аж ПІВТОРИ хвилини. Цього, звісно ж, не достатньо, щоб донести інформацію до всіх.

Програма сильно перевантажена, завдання нудні та однотипні i “найліпший” спосіб зрозуміти — повтор. Саме тому дітям задають по 500 однотипних задач i прикладів, змушують “виписуватися” переписуючи тексти. Ви б самі таке витримали?..

Ще один приклад. Одна з функцій школи — соціалізація та комунікація дитини з іншими однолітками. Вона навчається взаємодіяти, вирішувати різні ситуації (інколи конфліктні), знаходить друзів та чудово проводить час у їхньому колі.

Задайте собі питання, що найважливішого Ви винесли зі школи, що подобалося Вам найбільше?

Часто на це питання відповідають — найціннішим було спілкування з друзями та соціальні контакти, які (можливо) ми проносимо через все життя.

Просто задумайтеся! Ніколи не чув, що на це питання відповіли, щось на кшталт: “найкрутіше в школі це уроки” чи “ми так круто навчалися i робили домашку, що зарядилися хорошими емоціями на роки!”. Так, трішки приубільшую;) але, щоб показати абсурдність ситуації.

Тепер лише уявіть, що у дитини після школи є вільний час на себе та свої задумки. Вона може поспілкуватися з друзями, може зайнятися своїми захопленнями i ще безліччю всього цікавого!

Не забирайте у дітей їхнє щасливе дитинство, дайте їм можливість обирати та не переобтяжуйте їх домашкою)

Наші діти просто “випромінюють” щастя i не в останню чергу, бо немає домашніх завдань)

Автор: Святослав Вікторенко

Photo by emily reider on Unsplash